Вівторок, 26.09.2017, 04:50
Вітаю Вас, Гість
Головна » Файли » Національно-патріотичне виховання » Нормативні документи

Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах
07.05.2016, 16:36

Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції
гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності
набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості
загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції
тощо.
Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком
становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе
відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну,
демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну
безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню
громадянського миру й злагоди в суспільстві.
Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен
Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного
дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання
загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради
досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних
заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій
історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення
базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного
режиму в країні.
Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні
вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у
ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили
значний внесок у зміцнення обороноздатності України.
Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу
спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат
бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з
даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які
цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту
навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним
ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці,
мистецтва.
З огляду на це рекомендуємо:
По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи,
національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є
стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги
до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора,
Гімну.
По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну
самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних
цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею,
усвідомленням відповідальності.
По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції;
вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і
пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення
військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту
Вітчизни.
По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої
особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння
українською мовою та послуговування нею повинно стати пріоритетними у
виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на
формування учня-громадянина, патріота України.
По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки,
виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.
Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка
передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів,
засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.
У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи
виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.
Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що
40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини
здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному
конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до
особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних
особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на
становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади
та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї
покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше.
З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки
творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно
модернізувати систему викладання української мови, а саме:
- у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного
мовного режиму;
- формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір,
який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту,
до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-
зображальних засобів;
- виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею
користування;
- сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і
самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;
- плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери
саме на основі української мови;
- через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до
різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;
- здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і
літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів.
Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку
роботу з батьками, спрямовану на формування толерантності, поваги до
культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників
різних національностей за участю психологів, істориків, працівників
кримінальної міліції.
Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з
органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування у
дітей та молоді духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння
жити в громадянському суспільстві.
У контексті зазначеного вище, надаємо методичні рекомендації щодо
національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.
Початкова школа
Національно-патріотичне виховання учнів початкових класів
здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом
внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення
належного місця "спільно-взаємодіючій діяльності" як на уроках, так і в
позаурочний час; гуманізації взаємин у системах "учитель-учень", "учень-
учень"; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями;
створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.
У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини
пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого угрупування; як учня, жителя
міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, краю, вулиці, своєї
країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.
У початкових класах соціальна і громадянська компетентності як
ключові є міждисциплінарними та інтегруються через усі освітні галузі і
спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей,
дотримання соціальних норм і правил.
Патріотичне виховання молодших школярів на уроках української мови
здійснюється через реалізацію соціокультурної змістової лінії. Зокрема, під час
вивчення розділу «Мова і мовлення» необхідно звертати увагу учнів на
багатство і милозвучність української мови, захоплювати дітей її красою,
пробуджувати любов до рідного слова, прагнення вивчати українську мову. У
3-4 класах слід пояснювати значення української мови для становлення
незалежної самостійної держави України, роль української мови як державної.
Формуючи культуру спілкування, доцільно збагачувати мовлення
молодших школярів українськими формами звертання та формулами
мовленнєвого етикету, пробуджувати інтерес до походження цих формул,
показувати їх зв’язок із національними традиціями і звичаями українців.
У процесі опрацювання правила вживання великої літери у власних назвах
варто зосередити увагу учнів на застосуванні цього правила під час запису
назви нашої Батьківщини, її столиці, рідного міста чи села, річок, морів, гір та
інших географічних назв України. При цьому цінним для патріотичного
виховання буде опрацювання текстів про походження цих назв, про красу і
неповторність визначних місць України, про історичне минуле нашої країни та
її відомих людей (письменників, художників, історичних постатей,
спортсменів, акторів, артистів тощо).
Чільне місце на уроках української мови повинно займати використання
малих фольклорних форм – загадок, лічилок, мирилок, приказок і прислів’їв,
народних прикмет, уривків з казок, дитячих пісень, колискових, щедрівок,
колядок, веснянок, закличок тощо. Реалізуючи їх виховний потенціал, варто
пояснювати дітям, що багатство і розмаїття народної творчості свідчить про
мудрість і талановитість українського народу, а знання і трепетне ставлення до
них стане запорукою збереження цього багатства для майбутніх поколінь.
Текстоцентричний принцип навчання української мови створює
можливості для використання різноманітних текстів виховного і повчального
змісту. Через тексти (аналіз їх змісту) доцільно виховувати в молодших
школярів любов до рідного краю і своєї Батьківщини, повагу до національних
традицій і символів українського народу, повагу до людей інших
національностей, їхніх звичаїв і традицій, почуття гордості за відомих людей
України, турботливе ставлення до цінностей і надбань нашої країни.
З огляду на зазначене, невід’ємними складниками уроків української мови
та літературного читання мають бути виховні бесіди, пізнавальна інформація
про Україну, її людей і події, пов’язані з ними, складання усних і письмових
текстів на патріотичні теми, підготовка і презентація посильних проектів
патріотичного змісту (наприклад, написання творів про земляків, які
прославили рідний край, листів підтримки своїм ровесникам, що перебувають в
зоні АТО, вітальних листівок захисникам Вітчизни) тощо.
Тому, головною метою національно-патріотичного виховання у
початкових класах є вироблення у молодших школярів умінь і навичок вільного
користування з комунікативною метою усно й письмово українською мовою.
Велику виховну роль відіграє український фольклор, зокрема дитячий, а
також твори художньої літератури для дітей молодшого шкільного віку.
Доцільним є проведення тематичних уроків з української мови: «Свято
рідної мови», «Шевченківське слово» та ін.
На уроках математики національно-патріотичне виховання відбувається
опосередковано, через умову математичної задачі.
На уроках російської мови необхідно посилити українознавчу складову
через перекладені твори українських письменників та поетів на російську мову.
Навчальний предмет «Я у світі» спрямовано на соціалізацію особистості
молодшого школяра, його патріотичне і громадянське виховання.
Найважливішим виховним спрямуванням змісту названого предмета є
формування в учнів найбільш значущих для українського народу цінностей:
патріотизм, соціальна справедливість, первинність духовного щодо
матеріального, гуманізм, працелюбство, взаємоповага; виховання в дитини
свого власного «Я», віри у свої сили, талант, здібності; виховання творчої,
соціально активної особистості, здатної бережливо ставитися до природи, світу,
речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності.
Україна, її державотворчі цінності, вироблення громадянських почуттів,
поведінкових еталонів – ці елементи змісту є першорядними, що задають мету
реалізації програми.
Видатні постаті, успішні люди, патріотично спрямовані, що уміють
переборювати життєві труднощі і йдуть до власної мети, стають зразком для
вироблення в учнів власних життєвих стратегій.
Зміст програми предмета відображає такі види знань, результатом
опрацювання яких є набуття громадянських цінностей:
 про навколишній світ у взаємозв’язку компонентів «Я – людина»,
«Людина серед людей», «Людина в суспільстві», «Людина і світ»;
 про способи пізнавальної та практичної діяльності, встановлення
необхідності знати державну мову, шанувати символи держави; засвоєння
моделей поведінки, які відповідають законодавству України, враховують
інтереси і потреби громадян, передбачають повагу і взаєморозуміння між
людьми;
 оцінні знання про норми ставлення до явищ життя (учень розпізнає
вчинки за критерієм патріотичних вимірів; аргументує переваги громадянських
вчинків, наприклад, участь у волонтерських заходах тощо).
На уроках «Природознавства» виховні цілі пов’язані з ознайомленням з
традиціями шанобливого ставлення українського народу до природи, любов до
рідного краю, Батьківщини.
На уроках «Трудового навчання» діти знайомляться з традиційними
народними ремеслами в України, вчаться виготовляти сюжетні витинанки
різних регіонів України, оздоблювати вироби технікою вишивки.
На уроках «Музичного мистецтва» учні мають можливість відчути
красу українського народного музичного мистецтва, осягнути інтонаційні
особливості музики українського народу, відчути національну своєрідність,
спільне і відмінне в музиці різних народів.
Головним завданням курсу «Образотворче мистецтво» є формування у
молодших школярів культури почуттів, основ національної та громадянської
свідомості.
Пропонуємо проводити конкурси дитячої зображувальної творчості
«Слава українським військовим», «У світі немає кращої країни, ніж Україна» та
ін.
Для ефективного формування національного виховання учнів
початкових класів є: сприйняття учнями знань про українську культуру;
застосування вчителем на уроках народознавства та у позаурочний час
емоційно-естетичного фону; створення ситуацій емоційного переживання
учнями педагогічних установок на оволодіння національними цінностями,
усвідомлення знань про національну українську культуру, орієнтація дитини
на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних
цінностей у родині та в школі.
Пропонується практикувати проведення виховних годин у формі:
зустрічей з волонтерами, учасниками бойових дій, майстер-класів за участю
дітей та батьків з виготовлення сувенірів для бійців Української армії.
Доцільно впровадити виховні проекти: «Рідний край, де ми, живемо,
Україною зовемо», «Я і моя родина», «Моя маленька батьківщина». Проводити
тематичні виховні години, бесіди за темами: «Славетні українці», « Козацькому
роду немає переводу» і ін. Проводити конкурси малюнків, оберегів,
організувати написання листів та малюнків воїнам АТО.
Акцент у виховній роботі перенести на засвоєння учнями народних
традицій, сутності українських обрядів, народних свят, легенд, переказів,
звичаїв та ін.
Оскільки у молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то
найбільш характерними є такі форми діяльності:ситуаційно-рольова гра,
сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-
мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, бесіда,
тематичний зошит, ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення
альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація,
розповідь, моделювання, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція-
рейд, виставка-ярмарок, перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з
мистецтвом, година спостереження, година милування, спортивні змагання,
козацькі забави, театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису
класного колективу, веселі старти, естафети, догляд за рослинами і тваринами.
Українська мова і література
Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є
важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним
кодом нації.
Основна мета навчання української мови полягає у формуванні національно
свідомої, духовно багатої мовної особистості. Одним із завдань є формування
духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень.
Велике значення на уроках української мови (особливо в 5-9 класах) має
послідовне й системне вивчення слів-символів, у яких закарбовано культурний
досвід минулих поколінь: лелека, калина, кладка, чорнобривці, вишиваний
рушник і под. Саме вони сприяють формуванню національної картини світу
наших учнів, закорінюють нові покоління в ґрунт духовності. Збагачення
учнівського словника колоритними фразеологічними одиницями, що витворені
попередніми поколіннями, позитивно позначатиметься на розвиткові образного
мислення, розумінні ментальності свого народу: або пан, або пропав; у степу і
хрущ м’ясо; береженого Бог береже, а козака – шабля; де два козаки, там три
гетьмани і под. Тому радимо на кожному уроці збагачувати словник учнів
щонайменше однією такою ідіомою. Важливо навчати любові до рідної мови не
деклараціями, а вишуканими зразками української мови – багатої і гнучкої в
передаванні найтонших відчуттів людини (мова творів Л. Костенко, В.
Симоненка, Є. Гуцала, М. Стельмаха, О. Довженка).
Пріоритетним завданням словесника також має бути руйнування стереотипу
неповноцінності української мови, який упродовж попередніх поколінь з різних
ідеологічних причин насаджувався в свідомості українців. Аби учні сприймали
українську мову як сучасну, європейську, багату, культурну, розвинену, треба
широко й системно демонструвати повнокровність і спроможність нашої мови
в усіх сферах життя. Для реалізації цього завдання слід добирати дидактичний
матеріал різних тематичних груп: мистецтво, дозвілля, техніка, Інтернет,
салон краси, одяг, здоров’я, спорт, наука, кулінарія, офіс, транспорт тощо.
Використання сучасних текстів у шкільних підручниках української мови
сприяє руйнуванню згаданого вище стереотипу щодо можливостей і
спроможності сучасної української мови. Порушена проблема дуже важлива
для формування мовної особистості, тому доцільно широко використовувати,
крім класичного, ще й цікавий дидактичний матеріал із сучасного життя для
опанування мовних явищ.
Метою української літератури є виховання національно свідомого
громадянина України, формування й утвердження гуманістичного світогляду
особистості, національних і загальнолюдських цінностей.
З огляду на національно-патріотичний аспект у навчанні української
літератури зробимо окремі акценти на змістових і дидактичних складниках.
5-8 класи. Під час вивчення міфів, легенд, народних переказів і казок,
календарно-обрядових й історичних пісень (фольклорних творів) варто
звертати увагу на те, що їхні герої – це позитивні й негативні моделі наших
пращурів-українців: світлі персонажі Сварог, Берегиня, Білобог
протиставляються темним силам Чорнобогові і ящерам. Розмова про героїчні
вчинки Хмельницького, Морозенка, Кармалюка має формувати чітке розуміння
наступності поколінь, відгомін колишніх перемог у сучасному житті: справжні
герої жили не лише в минулому, вони були в нашій недавній історії, є і серед
нас, тобто ми, сучасні українці, - нащадки духовно і фізично сильних людей.
Аналіз сюжетів народних творів має сприяти формуванню в учнів морально-
етичних цінностей, усвідомлення себе як частини великого етносу з величною
історією. Вивчаючи літописні оповідання в сучасних перекладах В. Близнеця,
драматичний твір О. Олеся ―Ярослав Мудрий‖, обов’язково треба унаочнювати
виклад літературно-історичного матеріалу через демонстрацію архітектурних
пам’яток, які є найкращим свідченням високої обдарованості наших предків:
зображення Києво-Печерської лаври, Софії Київської, Золотих воріт,
пам’ятників засновникам Києва, княгині Ользі, Ярославові Мудрому і под.
Ознайомлюючи учнів із життям і творчістю Т. Шевченка, педагог може
розповідати не лише про важке дитинство поета, а висвітлювати його
талановитість, багату фантазію, творчу уяву (пошуки малим Тарасом стовпів,
що підпирають небо; відгуки батька про незвичайного сина, багатий світ
українських традицій і звичаїв, у якому зростав майбутній поет), робити акцент
на красі українських пейзажів і споконвічного прагнення наших пращурів жити
в гармонії з рідною природою (―Садок вишневий коло хати‖, ―За сонцем
хмаронька пливе...‖). Розповідь про життя Лесі Українки та її поезії (―Як
дитиною, бувало...‖, ―Давня казка‖ та ін.) варто робити в позитивістському
ключі: людина – сильна особистість; будь-які труднощі загартовують людину;
мужність і оптимізм завжди перемагають зло й несправедливість. Узагалі,
бесіди про минуле нашого народу треба проводити в оптимістичному аспекті,
наголошувати на світлих сторінках української історії, а про труднощі варто
говорити як про чинники, які робили нас, українців, сильнішими й
досвідченішими. Саме такий підхід формуватиме в учнів любов і повагу до
рідної землі, вироблятиме стійкий імунітет до негативних викликів сучасного
суспільства. Ні в якому разі не треба применшувати ролі гумористичних творів
у формуванні сильної особистості: співомовки С. Руданського, гуморески П.
Глазового, байки Л. Глібова мають переконувати учнів у тому, що вміти
сміятися із себе – це риса сильної людини, почуття гумору – ознака духовно
здорової особистості як у минулому (гумор козаків у співомовках С.
Руданського), так і сьогодні ( ―Тореадори з Васюківки‖ В. Нестайка). Важливим
складником національного виховання є культивація таких важливих концептів,
як ―Україна‖, ―мати‖, ―хата‖, ―лелека‖, ―вишиваний рушник‖ і под. Саме вони
міцною ниткою духовності прив’язують людину до свого дому, стежки, до
близької чи рідної людини, а саме на них тримається сучасний світ із його
труднощами й викликами, саме вони цементують свідому особистість з багатим
духовним світом. Тому вивчення таких творів, як ―Лебеді материнства‖ В.
Симоненка, ―Любіть Україну‖ В. Сосюри, ―Дорогою ціною‖ М. Коцюбинського
має бути не декларативним, а глибоко змістовним, із розкриттям символів, із
застосуванням особистісно орієнтованих підходів, із проекціями в сучасне
життя.
9-11 класи. Починаючи з 9 класу, учні вивчають системний курс
літератури за хронологічним і мистецько-стильовим принципами. Повноцінно і
якісно виконати це завдання можна лише розглядаючи наші мистецькі явища в
міжнаціональному й світовому контекстах. Саме національна ідентифікація й
усвідомлення себе українцем – представником одного з давніх і культурних
народів світу – відбувається під час вивчення літератури бароко, поеми
―Енеїда‖ І. Котляревського, поеми ―Гайдамаки‖ Т. Шевченка, повісті ―Облога
Буші‖ М. Старицького, новели ―Intermezzo‖ М. Коцюбинського, новели ―За
мить щастя‖ О.Гончара, роману ―Диво‖ П. Загребельного.
Глибокий аналіз подій, учинків героїв названих творів сприятиме
формуванню важливого розуміння того, що упродовж історії людства українці,
як і інші народи, безпосередньо брали участь у виробленні системи
загальнолюдських цінностей, збагачували світову мистецьку скарбницю
художніми шедеврами. Таке розуміння історичного процесу гартуватиме
гордість за свій народ, а отже, формуватиме патріотичну особистість. З огляду
на це вчителі-філологи мають на високому професійному рівні переконливо
продемонструвати мистецькі переваги кожного художнього твору, які вивчають
у 9-11 класах. Осягнення літературної спадщини буде повноцінним лише за
активного навчання, яке можна зреалізувати через застосування особистісно
орієнтованого підходу в навчанні, проблемно-пошукового методу,
використання проектної технології тощо. Словесник має приділяти велику
увагу мистецькому контексту (живопис, архітектура, скульптура, музика) й
міжпредметним зв’язкам (іноземні мови, зарубіжна література, історія України,
всесвітня історія) з метою успішної реалізації завдань національного
патріотичного виховання на уроках української літератури в старших класах.
Як можна повноцінно осягнути сутність імпресіоністичної манери письма
(твори М. Коцюбинського, В. Винниченка, Григорія Косинки, Миколи
Хвильового, К. Гамсуна) без аналізу цієї стильової течії в живопису (роботи В.
Ван Гога, К. Моне, О. Ренуара, Е. Дега, О. Мурашка). Вивчення художніх
творів у тісних зв’язках зі світовим мистецтвом і історією сприятиме
усвідомленню українця як повноцінної особистості з багатим духовним світом і
неповторним колоритом.
Нині відбувається активний процес дослідження творчості митців, чиї
імена були безпідставно забуті ,визначається їхнє місце в літературі свого часу і
в духовній скарбниці сучасності. У цих дослідженнях й оцінці допомагають
нам «Історія українського письменства» Сергія Єфремова, «Історія української
літератури» Дмитра Чижевського, літературознавчі праці Михайла
Грушевського, Григорія Костюка, Михайла Возняка та інших.
Учитель має продумати систему роботи над формуванням національно-
патріотичної вихованості учнів упродовж вивчення поетичних, прозових і
драматичних творів художньої літератури.
Створена й апробована система роботи з питань патріотичного виховання
під час вивчення творів Т.Шевченка, Лесі Українки, В.Барки, У. Самчука, Т.
Осьмачки, В. Сосюри, О. Гончара,О.Довженка, П. Загребельного,
В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса та інших письменників передбачає
виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття
національної самосвідомості, господаря власної землі, повагу до славних синів і
дочок України,шанобливе ставлення до культур усіх народів світу,
відповідальність кожного за долю нації.
В основу системи патріотичного виховання на уроках української
літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне
прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного вчителя
мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку
та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку
самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної
діяльності,формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури.
Тому національно-патріотичне виховання на уроках літератури має
здійснюватися на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна
чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження;
їхньої системності, де домінантою є настанови до національного відродження.
Якісна зміна у викладанні української літератури сприятиме становленню і
розвитку насамперед національно свідомої особистості, бо в почуттях і
характерах учнівської молоді домінуватиме не космополітизм, а український
патріотизм, бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.
Однією із центральних проблем у творчості вітчизняних письменників є
збереження національних культурних цінностей Образи рідного слова,
(О.Олесь «О слово рідне…»), собору (О.Гончар «Собор» ), червоної калини (
В.Стус « Ярій, душе» ), які символізують духовні набутки народу, порівняння
мови з хлібом (Л.Костенко «Біль єдиної зброї»), що підносить національно-
мовну проблему до рівня найвищих життєвих проблем, протиставляється
картинам нищення культурних надбань українців, у відтворенні яких головну
роль відіграють образи з негативним емоційним зарядом: Мина Мазайло,його
дружина і дочка, тьотя Мотя ( М.Куліш «Мина Мазайло»), Володька Лобода
(О.Гончар «Собор»), біла стужа, чорні води ( В.Стус «Ярій, душе…»). Ці образи
уособлюють тих, хто втілює в життя антинаціональну політику або є прикладом
духовної аморфності. Про таке психологічне явище, як розбрат між різними
частинами українського народу,нехтування загальнолюдськими та народними
морально-етичними нормами, що значно знижувало шанси національного
відродження України, говоримо при вивченні оповідання М.Хвильового
«Мати»,роману Ю.Яновського «Вершники» (новела «Подвійне коло»), вірша
В. Стуса «За літописом Самовидця». Засобами літератури повинні формуватися
складники патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах
українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі
виміри морального, етичного, духовного, гуманістичного, відображають
національний менталітет. Щоб художні твори посіли належне місце у
формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках
української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть
розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у
творі,проводити аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати
національну свідомість.
Зарубіжна література
У програмі із зарубіжної літератури збережено її європейський та
український вектори. Це чітко прослідковується в її культурологічній,
компаративній лініях.
Одним із завдань зарубіжної літератури виховання любові до української
мови і літератури як органічної частки світової культури, прагнення до
збереження рідної мови національних традицій і цінностей.
Під час читання творів зарубіжних поетів в українських перекладах
необхідно звертати увагу учнів на майстерність художніх перекладів, барви
української мови, розповідаючи про національні традиції, образи, звичаї
українського народу, що знайшли відбиток у творах, наприклад:
повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом» чи повісті В.Короленка «Сліпий
музикант».
Крім того, важливо акцентувати увагу на ролі України в житті і творчості
митців зарубіжної літератури: А.Чехова, В.Короленка, А.Міцкевича,
М.Булгакова, Шолом-Алейхема, О. Бальзака, Дж.Олдріджа тощо. Вчитель має
показати учням особливості втілення української теми в їхніх творах.
Інформувати про літературні музеї України та інших країн, здобутки
українських письменників та перекладачів творів зарубіжних авторів, багатство
української мови й літератури на тлі світової культури. При цьому ефективною
буде дослідницька робота учнів, використання методу проектів.
Це сприятиме національній самоідентифікації учнів, усвідомленню ними
національних цінностей та необхідності їх збереження в умовах глобалізації
світу.
Іноземні мови
Комунікативна спрямованість іноземних мов надає вчителю широкі
можливості у вихованні громадянської позиції, патріотизму, високих
моральних якостей особистості. На особистісному рівні патріотизм виступає як
важлива стійка характеристика людини, що виражається в її світогляді,
моральних ідеалах, нормах поведінки. Розвиток патріотичних якостей учня
засобами іноземної мови враховує особливості вікового періоду і передбачає
різні його етапи.
Початкова школа. Патріотизм зароджується разом із формуванням родинних
почуттів до своєї сім’ї; матері, батька, бабусі, дідуся, родичів.
Провідною темою у вивченні іноземної мови у початковій школі є, безумовно,
тема «Сім’я», упродовж якої учні розповідають про своїх найближчих людей і
родинне коло. Під час вивчення матеріалу з теми «Свята і традиції», молодших
школярів слід ознайомити з елементами культури країни, мова якої вивчається.
Знання, які учні отримують на уроках іноземної мови мають подаватися через
призму знань, сформованих в процесі оволодіння рідною культурою. Тому,
знайомлячись із святковими традиціями зарубіжних ровесників, необхідно
обговорити сімейні традиції, традиції святкування у власній родині та у
дитячому колективі, в якому перебувають діти.
При вивченні теми «Помешкання» (4 клас) – звернути увагу учнів на будинки в
українському стилі сільської місцевості, що викликає почуття трепетної поваги
до домівок батьків і дідів. При вивченні теми «Погода» учням можна дати
завдання намалювати карту України і порівняти погоду з мовою країни, яка
вивчається.
Основна школа. Це час для виховання любові до своєї малої батьківщини –
села, міста, учнівського колективу, місцевих традицій, до історії.
В основній школі учні досягають такого рівня володіння мовою, при якому стає
можливим діалог із зарубіжними ровесниками засобами інтернету чи проектної
діяльності, в ході яких відбувається самоідентифікація маленького українця.
Матеріал навчально-методичного забезпечення сприяє розумінню важливості
розвитку уміння співпрацювати і контактувати із представниками інших країн.
В основній школі відбувається формування навичок та умінь школярів
розповідати про своїх друзів, рідне місто, село, країну, національні свята,
столицю своєї Батьківщини, надавати інформацію про основні пам’ятки
культури, особливості вітчизняної шкільної освіти тощо. Широко
застосовуються драматизації, пошуково-ігрові завдання, вікторини, конкурси
тощо.
Для учнів середньої школи завдання стають складнішими і відповіді на
питання, вимагають певної аргументації. Тому при вивченні теми «Подорож»
учням можна запропонувати екскурсії у фортецю Хотин, Подорож у Карпати.
При вивченні теми «Україна» учні повинні презентувати столицю з метою
заохотити іноземних туристів приїхати у Київ. У цьому ж розділі учні вивчають
матеріал про Україну та її історичні і пам’ятні місця, описують світлини
мальовничих куточків нашої Батьківщини. Виховують почуття патріотизму і
матеріали про народні свята (Різдво в Україні, колядки, щедрівки, фото з
державною символікою під час святкування Дня Незалежності 24 серпня).
У 6-му класі слід звернути увагу на розповіді про відомих сучасних
українських співаків (Руслана, Олег Скрипка, Славко Вакарчук); на
особливості відпочинку у Карпатах і на Півдні України; на тему місто: Київ,
вулиця Грушевського, Європейська площа, Володимирська Гірка, легенда про
заснування м. Києва, карта столиці України .
У 7 класі варто більш широко висвітлити теми: «Подорож»: діалоги про
Україну; «Дозвілля»; «Туризм» додати тексти про переваги зеленого туризму
у регіоні Карпат додати текст про національні парки України;
У 8 класі у темі «Місто»: учням варто запропонувати розповідь про 7
чудес України та проаналізувати фото Кам’янець-Подільського чи фортеці
Хотин; розповісти про народні звичаї та традиції, характерні для певного
регіону; бажано організувати дискусійний клуб на тему «що ви можете
запропонувати місцевій владі, щоб відродити древні традиції наших предків,
символи України».
Старша школа. Це час на формування власне патріотизму, виховання любові
до України як своєї Батьківщини. Розвиток уміння презентувати свою країну у
світі, культуру і побут свого народу, святкові обряди і культурні цінності,
національні особливості та реалії життя в спілкуванні із зарубіжними
ровесниками та гостями набуваються засобами активізації отриманих у
попередні роки навичок та умінь за допомогою рольових ігор, творчих
проектів, організації молодіжних конференцій, змагань, культурних заходів і
т.п. У навчально-методичному забезпеченні з іноземної мови для цього етапу є
чимало культуро-країнознавчого матеріалу та завдань, що передбачають
використання інтерактивних технологій, націлених на практичне застосування
українознавчої інформації, на проведення соціокультурних паралелей, на
виховання відчуття себе майбутніми громадянами своєї країни, рівноправними
партнерами інших європейських країн, покликаних розвивати свою
Батьківщину і збагачувати скарбницю світової цивілізації.
Мови і літератури національних меншин
На сучасному етапі становлення української державності побудова нового
громадянського суспільства та його інтеграція в європейське і світове
співтовариство є пріоритетними завданнями України. Становлення
українського народу як єдиної політичної нації має стати об'єднуючою ідеєю
формування сучасної багатонаціональної полікультурної держави, в якій тісно
переплетені культури багатьох народів, їх мови, традиції та звичаї.
Життєві реалії акцентують увагу на принципах рівноправного
співіснування різних форм культурного життя національних меншин України,
на загальнолюдських цінностях, що виховують у суспільстві толерантність,
повагу до інших поглядів, культур, релігій, уміння спілкуватися й адаптуватися
в полікультурному середовищі. Саме тому сьогодні набувають особливої
гостроти та надзвичайної важливості питання надання широких можливостей
представникам усіх етносів для пізнання своєї історії, традицій, мови, культури,
формування власної національної гідності. І через пізнання власної історико-
культурної спадщини – здатність пізнати глибинність взаємозв'язків кожного з
них з українською нацією, її державою, переконатися, що саме українська
незалежна, суверенна держава охороняє національні права всіх її громадян.
Сучасна освіта потребує зростання ролі вчителя мови та літератури як
посередника між культурами різних етносів, які населяють Україну, його
активній участі у формуванні культури міжнаціонального спілкування та
розвитку національної самосвідомості, у відродженні принципів патріотичного
виховання.
Патріотизм на даний час є нагальною потребою і держави, якій необхідно,
щоб усі діти стали національно свідомими громадянами — патріотами,
здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі; і особистості,
яка своєю діяльністю, любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з
метою створення умов для вільного саморозвитку і збереження
індивідуальності; і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб розвиток
особистості та становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на
моральній основі.
Особливістю вивчення мов і літератур національних меншин України має
стати велика увага вихованню патріотизму, критеріями якого є любов, вірність і
служіння Батьківщині, турбота про забезпечення цілісності і суверенітету
України, піклування про її постійний розвиток на шляху демократичного
національного відродження, сприяння гармонізації державних, суспільних та
особистісних інтересів у повсякденному житті. У випадку загрози національній
безпеці патріотизм проявляється у готовності служити Україні, встати на її
захист; у визнанні пріоритету суспільних і державних інтересів над
особистими.
У цьому сенсі мови і літератури національних меншин як навчальні
предмети мають надзвичайно високу цінність у прищепленні почуття любові
до державної та рідної мов, осмислення загальнолюдських цінностей,
виховання особистості з високим почуттям патріотизму.
Для досягнення цих цілей при вивчення мов національних меншин
можна використовувати такий розділ у навчальних програмах, як «Загальні
відомості про мову» та в якості дидактичних матеріалів вправи та завдання, в
основу яких покладаються тексти, які відповідно до нової Концепції… мають
бути спрямовані на повагу до національних символів (Герба, Прапора, Гімну
України); до прав людини; толерантне ставлення до цінностей і переконань
представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних
особливостей; до рівності усіх перед законом; готовності захищати суверенітет
і територіальну цілісність України, а також виховання любові до державної та
рідної мов, що є одним із проявів патріотизму.
Робота над формуванням патріотизму проводиться у кожному класі,
однак обсяг роботи має бути різним та залежитиме від загальної підготовки
учнів, специфіки програмного матеріалу з мови та міжпредметних її зв'язків з
іншими шкільними предметами. Так, якщо на першому уроці в 5 класі ми
говоримо про мову як найважливіший засіб спілкування, про те, як з'явилася
мова, які умови цьому сприяли, то в 9 класі ця розмова має бути щодо ролі тієї
чи іншої мови (політичної, наукової, культурно-історичної, лінгвістичної).
Виховання громадянськості й патріотизму виявляється через любов до
своєї країни, відданість їй, в усвідомленому бажанні та готовності стати на
захист Вітчизни за прикладом своїх предків. Гарною підмогою в цьому є
правильний підбір дидактичного матеріалу. У процесі проведення навчальних
диктантів, переказів можна запропонувати учням визначити основну думку
тексту, акцентувати увагу на тих думках, почуттях, які формують патріотизм і
громадянськість.
Велике виховне значення мають прислів'я, які можна використовувати
при вивченні різних тем у процесі всього навчання мовам, наприклад: «Тире
між підметом і присудком», «Прикметники повні і короткі», «Ступені
порівняння прикметників» та інше.
Любов до своєї Батьківщини виявляється і в дотриманні норм усної та
письмової мови, а також у загальній культурі, одним з аспектів якої є мовна
культура особистості - дотримання етичних і комунікативних норм. На
розвиток навичок культури спілкування необхідно використовувати спеціальні
вправи, вміщені у всіх розділах підручників з мов національних меншин, або
розробляти відповідні завдання.
Любов до рідної природи - один із проявів любові до Батьківщини, і
виховання його багато в чому залежить від вчителя, тому що саме він
знайомить дітей з поетичним образом Батьківщини. Виховуючи у дітей любов
до природи, ми маємо звертатися до текстів письменників, поетів, які створили
або створюють незабутні картини рідних лісів, полів, морів і гір. У вправах
підручників багато текстів - описів природи класиків літератури, систематична
робота з такими зразками дозволяє перейти до складання власних творів на
різні теми, наприклад: «Улюблений куточок природи», «Моє рідне місто»,
«Вулиця мого дитинства» та ін
Велике виховне значення має робота зі словниками. Учні можуть
виконувати самі різні завдання, наприклад: Прочитайте в «Шкільному
тлумачному словнику» і «Словнику іноземних слів» словникові статті,
присвячені слова «патріот, патріотизм»; напишіть роздум на тему «Що значить
- бути патріотом»; прочитайте в словнику словникові статті, присвячені словам
"батьківщина", "герой", "героїзм", "відвага", "доблесть", "мужність" тощо.
Шкільний курс літератури в загальноосвітніх навчальних закладах з
навчанням мовами національних меншин займає особливе місце в навчально-
виховному процесі як одне з найбагатших джерел духовних, морально-
естетичних, етичних і культурно-історичних цінностей.
Враховуючи, що інтегровані курси «Література» вивчаються паралельно
з українською літературою, особлива увага під час навчання має бути приділена
взаємодії різних культур. Тому доцільно у доступній для учнів формі
розкривати контактні, типологічні та генетичні міжлітературні зв’язки,
виявляти роль українських письменників і перекладачів у творчості майстрів
інших народів.
Література будь-якого народу містить багатющий матеріал для виховання
в дусі дружби, взаєморозуміння, працьовитості, патріотизму.
Цій меті служать прислів'я, приказки, загадки, пісні, билини, в яких
особливо знаходить відображення народних ідеалів - патріотизму, розуму,
винахідливості.
Під час розгляду програмових творів слід підкреслювати також
взаємозв’язки літератури з іншими видами мистецтв, зважаючи, що
літературний текст як факт мистецтва відображає ознаки конкретної
культурної епохи, її філософські концепції. Формуванню патріотичних якостей
особистості може сприяти виконання на уроках таких творчих завдань:
намалювати ілюстрацію до історичної події, скласти кросворд, озвучити діалог
історичних діячів, дати характеристику історичного героя, усне малювання,
використання музичних фрагментів, елементів театралізації, що дозволить
створити особливий емоційний настрій уроку.

 

Категорія: Нормативні документи | Додав: tatiai
Переглядів: 77 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: